Я марила танцем відколи була дитиною. Скільки себе пам'ятаю, моєю найзаповітнішою мрією було стати балериною. Коли виступала для своїх перших глядачів – моїх батьків – я просто вигадувала на ходу, але вже тоді була впевнена у власній унікальності як артистки.
Усім відомо, що професійна балетна освіта починається з раннього віку. Вперше Я відвідала балетну студію, коли мені виповнилося чотири роки. Ставши на шлях до власної мрії, я одразу засвоїла декілька важливих правил. По-перше, бути уважною і дослухатися до порад викладача; по-друге – постійно слідкувати за своїм відображенням у дзеркалі й виправляти себе. Виховання майбутніх професійних танцівників балету неминуче включає в себе щоденну кропітку працю, а дзеркало допомагає вчитися самостійно і зрозуміти важливість естетики в класичному балеті.
Тим не менш, в процесі щоденного, безкінечного виховання власного тіла – головного інструмента для танцівників, є ризик втратити впевненість у собі. Та навіть у дитинстві мені так чи інакше подобалася ця надзвичайно важка праця в балетному залі. Проте одночасно доводилося постійно вислуховувати про свої помилки під час уроку і зрештою я стала почуватися так, ніби роблю більшість рухів неправильно. Я думаю, що моя викладачка танцю неохоче хвалила своїх учнів лише тому, що прагнула змусити нас працювали старанніше і це саме те, що я відчайдушно намагалася зробити. Заняття з балету були для мене більшим, ніж просто навчання; це були ті самі маленькі кроки, які я робила назустріч такому бажаному Світу. Тож я була зосереджена лише на своїх помилках, і звісно це впливало на мою впевненість у собі. Навіть не дивлячись на те, що моя сім'я та друзі завжди мене підтримували, я ніколи не вважала, що вони можуть об'єктивно оцінити мої зусилля.
Вступивши до балетного коледжу, я продовжувала як і раніше фанатично працювати. Передчуття майбутньої професійної кар'єри дуже надихало. Попри те, що я отримала декілька премій на міжнародних балетних конкурсах, мені все ще складно було прийняти той факт, що моє тіло недосконале. Вочевидь це також було пов'язано з труднощами прийняття себе в цілому. Звісно, що танцівник може бути митцем і автором просто використовуючи своє тіло як інструмент. Але я також відчувала, як інколи це заважає мені природно самовиражатися на сцені. І це стало основною причиною визнати проблему.
Чи є хоча б якийсь шанс для молодих артистів приймати своє тіло таким, яким воно є і при цьому відноситися до щоденної наполегливої праці більше як до захоплюючого процесу, підкріпленого самоповагою та усвідомленням власної унікальності? Ця ідея з'явилася в моїй голові, коли я вже була у складі National Ballet Company, і виступи на сцені стали найбільш важливим, цікавим, але й складним викликом для мене.
Важка робота в балетному залі – це запорука успіху на сцені. Але одночасно з цим не можна заперечувати, що погляди глядачів завжди прикуті до найвиразніших танцівників, які не бояться проявляти свій видатний артистизм.
Я спостерігала за провідними артистами балету під час їхніх занять у студії, з-за лаштунків, з глядацької зали, на відеозаписах. Такі танцівники вже пройшли довгий професійний шлях і вони могли щиро висловлюватися через танець, розповідаючи нам певну історію, тоді як всі технічні аспекти виконання, природно, вже в них були.
Рік за роком моя балетна кар'єра розвивалась. Я танцювала провідні ролі в багатьох виставах, стала набагато сильнішою в технічному плані. Це дозволило мені більше думати про свободу на сцені. Я зрозуміла: якщо буду уникати проблему невпевненості у собі, то ніяк не зможу рухатися далі.
Мені довелося повернутись до дитячих спогадів про сильне бажання стати балериною і до емоційного контексту під час моєї подальшої балетної освіти. Я щиро потребувала професійних порад. Це спонукало мене переосмислити власні помилки, які регулярно трапляються при щоденній роботі в балетній студії. А також це змусило мене розглянути їх як процес, в якому кожен танцівник професіонально розвивається. Я розумію, що іноді ми оцінюємо недоліки свого тіла з власної точки зору, в той час як об'єктивно ці недоліки можуть бути й нашими особливими рисами. Після цього, робочий процес в студії став набагато цікавішим і це дозволило мені дізнатися себе глибше.
Для артистів балету кожен новий виступ привносить нові технічні та художні задачі, нові способи знайти своє особисте рішення проблемам, що виникають. Така індивідуальна робота може значно допомогти в кращому розумінні себе. І в першу чергу це ґрунтується на нашій унікальності, яка, на мою думку, є ключем до створення справжнього мистецтва на сцені.
Дана ідея змусила мене прийняти власне тіло як відображення моєї особистості та душі. Тепер, коли я працюю над новим образом, або навіть розповідаю певну історію глядачам, я можу покладатися на свою інтуїцію, довіряти собі, слідуючи музиці. Кожного разу такі відкриття дозволяють мені почуватися впевнено та вільно у створенні власного мистецтва в рамках хореографії.
Врешті-решт, я вважаю, що під час навчання майбутніх артистів балету дуже важливо дбати як про фізичне, так і про ментальне здоров’я. Це має допомогти студентам відчути свою унікальність не тільки як артистів, але й як людей. Я вірю, що це може надихнути кожного бути по-своєму креативним та сильним. За таких обставин, юні учні змогли б пізнавати свою індивідуальність і в той же час щодня виховувати своє тіло. Я впевнена, що в майбутньому це допоможе танцівникам знайти власний унікальний стиль на сцені. Вони отримають новий досвід та зможуть постійно розвиватися, а глядачі будуть насолоджуватися виставами.