Білий балет (фр. ballet blanc) – це художня концепція, яка у 1830-х заклала основи романтичного балету і, навіть, допомогла визначити його форму.
Білий – тому що групи танцівниць, одягнені в білі сукні чи пачки, втілють ефемерний світ, де немає місця рутині та недосконалостям. Мрія, фантазія та магія – ось сюжетна природа білого балету. Саме він затвердив на сцені пуанти, аби припідняти недосяжну танцівницю над землею.
Вважається, що уперше білий балет глядачі побачили в 1831 році в опері «Роберт-диявол» Джакомо Меєрбера. У цій п’ятиактній виставі є епізод на кладовищі, де духи черниць намагаються спокусити та відволікти від мети головного героя. Беземоційних примар зображували класичні танцівниці, одягнені у біле.
Серед відомих взірців білого балету – віліси у «Жізелі», тіні у «Баядерці», і, згодом, лебеді у «Лебединому озері». Такі білі акти у виставах – також привід продемонструвати бездоганну красу та величність класичного танцю.