Balletrististic прагне розібратися, як сучасні технології можуть розширити горизонти балету і танцю на прикладі вже існуючих цифрових творів. Один із них – “Клінамен” (“Clinamen”), 9-хвилинний фільм, створений французьким цифровим художником Уго Арсьє для віртуальної сцени Паризької опери. В ньому тіла танцівників і простір театру представлені як частинки всесвіту, що постійно рухаються.
Автор: Уго Арсьє
«Клінамен» – це фільм зі згенерованих комп’ютером зображень, де танцювальний рух виражений у своїй квінтесенції. Він знайомить глядачів із новим баченням палацу Гарньє та футуристичного Парижа.
Назва фільму – «Клінамен» – натхненна поемою Лукреція De Rerum Natura (з латини «Про природу речей» чи «Про природу Всесвіту») та епікурейською фізикою, що означає силу, яка здатна змінити траєкторію атомів і змусити їх зіткнутися один з одним. Танцівники також це вміють і, завдяки відхиленню атомів, можуть творити. Весь фільм є візуальним втіленням цього феномена.
Автор проєкту – я сам. Паризька опера дає карт бланш на створення робіт для своєї 3-ї cцени: якщо проєкт затверджено, автор має повну свободу. «Клінамен» – вже моя третя робота за поезією Лукреція. Одна з головних ідей De Rerum Natura – атомна теорія, і я хотів побудувати фільм навколо неї, представити все у вигляді атомів. Я також хотів пограти з людським сприйняттям руху, показати хореографію у найлаконічніший спосіб, продемонструвати, як абстрактні форми та сфери можуть оживати у русі. Ми здатні задіяти всі засоби нашої уяви, щоби візуалізувати тіла танцюристів, і ця магія сприйняття також надихнула мене реалізувати проєкт.
Для «Клінамен» за допомогою лазерного сканера Lidar ми зробили 3D-сканування внутрішньої частини палацу Гарньє. Потім зафільмували танцівників у професійній студії, використовуючи технологію захоплення руху (англ. motion capture), а далі за усіма цими даними робили моделювання, анімацію, рендеринг тощо. Ми також працювали над саундтреком у системі 5.1, що потребувало спеціального обладнання.
Хореографкою стала Крістін Бастін. Я пояснив їй загальну концепцію проєкту та різних його частин. Я уявляв одну картинку, але передати її у точності було неможливо, тому наша співпраця переважно спиралася на взаємну довіру. Насправді працювалося легко, бо наші смаки схожі. Я намагався дати Крістін свободу, щоб вона могла виразити власний стиль. Єдиним реальним обмеженням став час і особливості різних частин фільму, але результат цілком виправдав очікування, хореографія вийшла дуже витонченою та делікатною.
Від початку до завершення роботи над стрічкою минуло багато часу, майже 2 роки. Було важко знайти та зібрати необхідну команду фахівців (хореографа, танцівників, спеціалістів із 3D-сканування та motion capture, 3D-художників, музикантів, звукову групу) і скласти підходящий для всіх розклад. Але як тільки всі дані були зібрані, робота над зображеннями зайняла 2-3 місяці.
«Клінамен» – це ода руху, де він виражений у своєму найчистішому вигляді. Ми ледве впізнаємо тіла, але бачимо їхні рухи у вигляді крихітних точок. Цей всесвіт захоплює глядача: він поєднує окремі абстрактні елементи та відтворює в своїй уяві тіла танцівників. Фільм також пропонує новий погляд на палац Гарньє, будівлю, що перетворилася на дивовижний простір з атомів, віртуальний і інтелектуальний водночас. На борту цього корабля ми подорожуємо назустріч майбутньому.
Ми показували «Клінамен» на екрані 360° в La Villette, і це було вражаюче. Також планували показ на Le 104 Paris у межах фестивалю Séquence Danse, на трьох екранах із додатковим контентом. Насолоджуватися фільмом можна й на звичайному комп’ютері чи планшеті, але дійсно захоплююче він виглядає як інсталяція чи кіношоу.
В моєму баченні, технології – це шар над реальністю, і я вірю, що вони можуть відкрити нам нові горизонти. Вони не здатні замінити певні речі, наприклад, справжні тіла, але можуть дати більше можливостей. Ви можете показати невидиме або стерти кілька шарів реальності та виразити рух по-новому. «Клінамен» цікавий тим, що, окрім нового способу репрезентації танцівників, він допомагає інакше поглянути на хореографію. Традиційні сцени орієнтовані виключно на фронтальний перегляд. Однак у «Клінамені» хореографію можна спостерігати у 3D-форматі з усіх можливих ракурсів. Тіла танцівників, які виступають у 3D-просторі, – це новий спосіб мислення для хореографа.