У вашій сім'ї з'явився чудовий малюк, і ваша любов до нього безмежна. Ви фантазуєте про успішне майбутнє дитини і готові на все, щоби ваші мрії здійснилися. Але пам'ятайте – це ваші мрії: "Колись я хотіла танцювати, але не склалося, та ось у мене народилася донька, і тепер мої власні мрії формують її подальше життя".
Трирічна дитина, яка ритмічно рухається під музику в гарненькому костюмі, ще не може обрати професію – їй просто подобається танцювати. Взагалі, танцювати подобається всім, але ж не всі стають танцівниками. Критерії для професіоналів завжди були жорсткими і стають дедалі суворішими, то ж як зрозуміти, чи варто дитині танцювати професійно чи «для себе»? Як правильно вибрати школу та педагогів? І чи варта взагалі гра свічок?
3-6 років
Почнемо спочатку. Ваша трирічна дитина нестримно танцює під популярні ритми або крутиться під Шопена, і ви вирішуєте, що настав час відвести її «на танці». Чудова думка! У зв'язку з цим – кілька порад:
- Знайдіть гурток або школу неподалік будинку, щоби дорога не втомлювала маленьку дитину і вас.
- Вибирайте педагога, котрий любить дітей. На цьому етапі головне – не відбити в дитини бажання танцювати «дресурою» та криком. Також малеча відчуває щирість, і, якщо педагог ввічливий, але не занурений у процес, дитині буде не цікаво.
- Не важливо, на які танці ви поведети дитину. У такому віці – це завжди ігрова форма занять, легкі та не болючі розтяжки, загальна фізична підготовка та ритміка. Якщо вам обіцяють уроки біля станка або стійки на голові – тікайте геть.
- Вибирайте чистий та приємний заклад. Середовище формує смак дитини.
- Не женіться за постійними виступами. Нехай вони будуть, але не часто. Дайте дітям насолодитися любов’ю залу, замість нервувати через конкуренцію.
- Усі уроки мають бути побудовані відповідно до віку у фізичному та психологічному плані. Досвідчений педагог не змушуватиме дитину робити неможливе.
6-8 років
Припустимо, ваш малюк провів у цьому режимі наступні три роки, не перегорів і зробив успіхи (що допоможе визначити педагог та ваше власне пильне око).
Якщо група, де займається дитина, розвивається, залишайтеся. Якщо ви розумієте, що товчетеся на місці – настав час міняти колектив. Безумовно, це стрес і для дитини, і для вас, адже ви звикли до певного графіку та маршруту, але інакше ніяк.
Або, наприклад, вашій дитині виповнилося 6, вона ще ніде не займалася, але ви мрієте побачити її на сцені. Що робити?
Те саме, що й у попередніх пунктах, але без прив'язки до дому. Знайшли серйознішу школу – тож, варто не лінуватися і возити дитину. За найближчі пару років стане ясно, чи захоче вона займатися далі, адже навантаження та вимоги зростуть, а дисципліна стане жорсткішою. У цьому віці педагоги вчать “налаштувати увагу” та концентруватися на простих, але рутинних задачах, і тут вперше стає ясно: кому розвиватися у танці професійно, а кому – для себе.
Також варто спробувати кілька колективів і знайти той, який сподобається вам і відповідатиме темпераменту дитини. Особистісна прив'язка дитини до педагога ще сильна, і важливо, щоб педагог їй подобався. Головне – не відбити бажання.
8-9 років
У 8-9 років дитина вже здатна обрати напрям та вид танцю до душі. Ваше завдання – показати їй асортимент. Запропонуйте спробувати різні напрями в різних літніх школах та обговоріть враження разом. А після того як визначитесь, приготуйтеся у найближчий рік-два прийняти перше серйозне рішення щодо майбутнього вашої дитини. На що звертати увагу?
- Природні дані. Для деяких видів танцю (балет, джаз, модерн) певні фізичні дані просто необхідні, щоби дитина могла ефективно розвиватися та зберігати здоров'я. Особливо це стосується балету, де вимагається гіперротація та гнучкість суглобів (виворотність, підйом стопи, рухливість хребта, відсутність ортопедичних відхилень у розвитку). Досвідчені педагоги завжди можуть перевірити дитину на наявність даних та чесно сказати, якщо таких немає. Інакше попереду – невиправдані очікування, комплекси та підірване здоров'я.
- Щире бажання дитини розвиватися. Вона має «горіти танцем»: наполягати на заняттях, просити ще, перевіряти вдома задане в залі, дивитися відео і, можливо, обрати кумира.
- Ваше розуміння, чого хочеться дитині. Дізнайтеся, як, де, що вона хоче танцювати, на кого рівняється? Адже кількість занять зростає, і ви вкладаєте в них дедалі більше часу та фінансів.
10-11 років
Настав час зрозуміти, до чого ведуть ваші зусилля та витрати. Тут хтось обере займатися "для себе" і відправить дитину 3 рази на тиждень танцювати в пристойну студію по сусідству, а за когось вирішить сама дитина, наполягаючи на тому, що найбільше в світі вона хоче танцювати на сцені "ось так" і “завжди". Заради цього вона готова пожертвувати часом на вулиці із друзями, катаннями на велосипеді та роликах. Вона мріє про новий купальник і власне соло, відкладає гроші на індивідуальні заняття та просить на день народження щось, пов'язане з танцями. В такому разі, вітаю: дитина хоче розвиватися професійно, і ваше життя скоро круто зміниться.
Займатися танцем професійно – важко, довго, нервово та дорого, але воно того варте. Танець – це окремий світ зі своїми законами, традиціями, правилами, історією та етикою. У процесі навчання дитині доведеться освоїти як тілесний інструментарій, так й усе перелічене вище. Батькам теж знадобиться зорієнтуватися у світі танцю, по-перше, щоби не втратити зв'язок із власним чадом, по-друге, щоби допомогти, а не зашкодити при необхідності.
Хороша школа та педагог дозволять вам швидко освоїтися в нових реаліях, тож на що зважати при виборі?
- На історію школи, її учнів та випускників.
- Резюме школи та педагогів.
- Перемоги та участь у фестивалях і конкурсах.
- Систему та методику, за якою працює школа.
- Стратегічне бачення розвитку вашої дитини.
- Умови, в яких працюють діти. Від них залежить їхнє здоров'я, тому нормальна вентиляція, температурний режим, професійне покриття підлоги важливі.
- Акредитацію чи сертифікацію.
- Авторитет серед колег та на міжнародній арені.
Так, доведеться розібратися в інформації, але другого шансу не буде: перевчити танцівника-початківця важко, а покалічити – дуже легко.