Гран балет або великий балет – термін, що зазвичай використовують, коли йдеться про вистави, створені Маріусом Петіпа, балетмейстером і головним хореографом Імператорського балету з 1871 до 1903 року. Автор “Баядерки”, “Сплячої Красуні”, “Лебединого озера” та десятка інших відомих і не дуже балетів, Петіпа створював композиції, які нагадували багатошаровий торт.
Структура гран балету сповнена контрастів: епізоди пантоміми чергуються з енергійними танцями, характерний танець – з класичним, серйозні сцени змінюють гротескні. До шоу залучені всі артисти трупи, часто навіть стажери та студенти, а прима-балерина представлена головною зіркою, винуватицею торжества.
Історична та етнічна точність у гран балетах майже відсутня: екзотичні теми (як, наприклад, у «Баядерці» чи «Доньці фараона») слугують лише приводом для того, аби зробити виставу яскравішою та грандіознішою. Адже разом із великими хореографічними ансамблями та процесіями, розкішні костюми, аксесуари, реквізит та машинерія також є невід’ємними атрибутами гранд-балету.