Французький термін dance de caractère дослівно перекладається як "танець в образі" і має одразу два значення, які довгий час існували паралельно і, в результаті об'єдналися: це не лише танець, який розкриває образ героя, але й усі народні танці, стилізовані під класичний балет, такий собі "пластичний портрет народу".
У 18 столітті академічний танець розвивався із запозиченням рухів народних танців, а від початку 19 століття стилізовані фольклорні танці укріпилися на балетній сцені. Танцівники фільтрували народний танець через класичну техніку, перевдягались у відповідні костюми і доповнювали образ аксесуарами. Публіка сприймала такі танці як жарт, і це сприяло їхній тривалій популярності.
В той же час стилізований народний танець став частиною балетної вистави як необхідний стилістичний і сюжетний контраст - його приземленість підкреслювала одухотвореність академічного танцю. Також характерний танець підказував час та місце дії. У другій половині 19 століття вистави стають монументальними, наповненими зовнішніми ефектами. То ж характерний танець, в якому класичні па забарвлені етнографічними рисами, стає їхнім невід'ємним шаром.