“Батьком” неокласичного балету заведено вважати Джорджа Баланчіна, а першою неокласичною балетною виставою — його “Аполлон Мусагет” на міфологічний сюжет, але з оновленим підходом до класичного танцю.
Роботи Баланчіна — короткі, з акцентом на чистий безперервний танець та його повне злиття з музикою. Приставка “нео” в словосполученні “неокласичний балет” відповідає за надзвичайну швидкість танцю, в тому числі на пуантах, ліберальне ставлення до класичних поз та позицій, відсутність декорацій, лаконічні костюми. Збагачений вільним танцем та спортом, неокласичний балет дає більше свободи корпусу та рукам, допускає “загорнуті” та висунуті вперед стегна, природний біг та ходьбу на сцені.