Симфонічна музика – це музика, розрахована на виконання симфонічним оркестром. Цілісний твір, в якому, згідно зі словами музикознавця Бориса Асаф’єва, «жоден елемент не мислиться та не сприймається як незалежний від усіх інших». Композитор користується можливостями оркестра, як художник – палітрою: розмаїття інструментів дозволяє йому мислити масштабно та втілювати в творах узагальнені ідеї, характери та переживання. Коли прийоми, що використовуються в симфонічній музиці, переносяться на танець, ми також можемо назвати його симфонічним.
У симфонічному балеті танець підкоряється музиці та слідує їй: хореограф враховує темп і тональність, а також емоційно-тематичні аспекти музичної композиції. До того ж, танець може відповідати самій лише структурі музичного твору, оскільки хореограф не зобов’язаний звертатися до тих самих ідей, що й композитор. Він може збагачувати їх, доповнювати новими сенсами за єдиної умови – хореографія та музика мають співіснувати в гармонії.